Люко Дашвар (Ірина Чернова)

Люко Дашвар - псевдонім журналістки Ірини Чернової. Її книги читають у мегаполісах, її знають і люблять у маленьких селищах і містечках. Люко Дашвар - одна з найбільш популярних сучасних авторів. Незабаром "Молоко з кров'ю" Люко Дашвар у прямому сенсі слова перейде в іншу площину - у 2011 році в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка планують поставити п'єсу за мотивами роману.

Ірина Чернова народилась 3 жовтня 1957 року у місті Херсоні. Має 2 вищі освіти, закінчила Одеський технологічний інститут ім. Ломоносова (фах - інженер-механік прядільного виробництва), а також Академію державного управління при Президентові Украіни (фах - магістр державного управління). «Не менш важливою освітою стали для мене курси з нейролінгвістичного програмування і курси сценарної майстерності американського професора Річарда Креволіна, а також школа практичної журналістики, прочитані книжки, музика і ще багато іншого» - говорить про себе письменниця.

У журналістиці з 1986 року. З 1991 року - головний редактор херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси і інформації Херсонської облдержадміністрації. Із 2001 року - головний редактор газети «Селянська зоря». Деякий час працювала журналістом і редактором жіночих журналів.

Почала писати сценарії для кіно: «ЛунаОдесса» і «Время - это все».

Із 2006 року займається тільки літературною діяльністю.

Перший роман «Село не люди» був відзначений другою премією «Коронація слова 2007», а другий «Молоко з кров'ю» — отримав відзнаку "Вибір видавців" «Коронації слова 2008».

У березні 2008 - отримала нагороду журналу «Друг читача» за найкращий літературний дебют (роман «Село не люди»).

«Молоко з кров'ю» визнано переможцем конкурсу «Книга року БіБіСі 2008».

У 2009 році побачила світ третя книжка автора «Рай. Центр», яка отримала диплом «Вибір видавців» на конкурсі «Коронація слова 2009».

У 2010 році на щорічному міжнародному Форумі видавців у Львові було представлено роман "Мати все", який вийшов рідкісним для сучасної книжки накладом 52 000 примірників.

ПРО СЕБЕ:

З тих пір, як навчилася писати, з тих пір і пишу. Оскільки писати я навчилася давно, то першого поштовху геть не пам'ятаю.

Я живу без авторитетів і духовних вчителів у силу того, що вірю в Бога.

Джерело натхнення - життя. Люди, музика, живопис, квіти, вітер, небо, спокійна вода, неспокійна вода, радість і журба, лелеки і голодні горобці, похилений хрест на цвинтарі ... Продовжувати - своє і до безкінечності. Приймаю.

ЦИТАТА З КНИЖКИ «СЕЛО НЕ ЛЮДИ»:

Над мазанкою зметнулася легка хмаринка. До Шанівки попливла. Розігнала наглі хмари. Ясно стало. Так ясно, що, може, хоч Бог урешті побачить малу Шанівку.