Андрій Кокотюха
Андрій Кокотюха - письменник і журналіст, якого не треба представляти. Його видимий бік життя, це його твори, а його твори - переважно містичні детективи та трилери давно загальновідомі українському читачеві. Відомі і шановані за високу художню якість та яскраву і оригінальну смислову наповненість.
В його історії не тільки віриш - в них живеш, адже його герої це виписані до наймаліших деталей «живі» персонажі. Дехто навіть звинувачує Андрія Кокотюху, що він пише «під кіно» - здається, що окремі сцени максимально наближені до сценарію кінофільму. Та в цьому немає нічого дивного, адже Андрій останнім часом тісно співпрацює з представниками кіноіндустрії над питаннями екранізації своїх творів.
Сам пан Андрій не вважає себе сучасним письменником і відноситься до своєї творчої самореалізації досить розважливо, вважаючи, що видана книжка це досить сумнівний успіх, а ось продана книжка - моральне задоволення.
Народився Андрій 17 листопада 1970 року, в м. Ніжин, в родині зварщвадьника і медичної сестри. Мріяв стати бібліотекарем. Працював збиральником меблів, різноробочим та муляром на будівництві. Але закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка.
Працюючи у видавництві «Смолоскип» пакувальником книжок, у період з 1994 по 1999 рік організовав понад сто «гастролей» молодих українських письменників у сімнядцяти регіонах України. Був їх безпосереднім учасником.
Багаторазовий переможець і дипломант «Коронації слова»: 2005 р. - перйш премія за роман «Темна вода», друга - за роман «Зоопарк або діти до 16; 2007 р. - третя премія за кіносценарій «Язиката Хвеська»; 2008 р. - диплом за кіносценарій «Шевченко Катерина XX».
Видані твори: романи - „Повернення сентиментального гангстера", „Нейтральна територія", „Ментовский город", „Отработанній материал", „Мама, донька, бандюган", „Повзе змія", «Шукачі скарбів», «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років», «Легенда про Безголового», «Живий звук», «Удар Скорпиона», «Евгений Кушнарев: под прицелом», «Аномальна зона», «Язиката Хвеська», «Чужі скелети»; кримінальні твори (видавничі проекти, документальні серії) - „Криминальная Украйна", «Криминальная Украйна -2. Расследование продолжается», «Криминальная Украйна - 3. Из сейфов спецслужб», «Резонансньїе дела МВД» (у співавторстві із Костянтином Стогнієм); пізнавальні твори - „Почему Украйна не Россия" (автор-упорядник), «Тайньї и загадки Украиньї», «50 загадок истории Украиньї» (один із авторів); твори для дітей і підлітків -«Рік пригод», «Таємниця козацького скарбу»; біографічні твори - „Любити живих" (у співавторстві з Максимом Розумним), «Юля» (автор-упорядник), «Юля. Второе дьіхание» (автор-упорядник), «Юрій Луценко. Польовий Командир».
Про себе
Поштовхом до творчості стало бажання писати книжки, які завжди були в дефіциті. Перший твір написано у віці 7 років - пригодницька казка про збройну боротьбу лісових звірів із піратами. Перша публікація - 1987 рік, оповідання «Вільний день», приз читацьких симпатій журналу «Робітничо-селянський кореспондент». Перша видана книга - «Шлюбні ігрища жаб», 1996 рік. Духовного вчителя у мене нема. Терміни «духовність» і «моральність» через затяганість та знівельованість - не до мене. Улюблені письменники: Микола Гоголь, Володимир Висоцький, Сергій Довлатов, Чарлз Буковські, Раймонд Чандлер (всі - алкоголіки, крім Гоголя - він збожеволів). Джерелом натхнення слугує призовий фонд «Коронації слова». Сума, прописана в контракті з черговим видавцем або виробником кіно. Прочитана хороша книга і переглянутий хороший фільм - є бажання повторити таке в Україні, на українському матеріалі.
Уривок з роману «Темна вода»
Мельник закінчив одне коло і повернув стерно так, аби зайти на третє.
У ревіння мотору раптом увірвався новий звук – постріл. Сидячи на кормі, Коля Череда тримав перед собою витягнуту руку з пістолетом. Мельник міг присягнути – це його, втрачена в бою зброя.
Ситуація виходила з-під контролю, цей варіант вони не передбачили, і тому Мельник сподівався – рятувальники, побачивши, що діється, кинуться на допомогу негайно.
Постріл. Другий. Третій.
Яка куля пробила гумовий борт, Мельник не знав. Почув лише сильний свист, з яким із човна почало виходити повітря. Він машинально повернув стерно, відпливаючи подалі від противника і ближче до середини затону. Дно човна почало швидко просідати. Над головою свиснула ще одна куля – Коля Череда не на жарт захопився стріляниною.
Лівим бортом човен черпонув води. Ще мить – і нею захлинувся мотор. Віталій не зчувся, як незграбно посунувся у воду. Завалився в неї боком, тут же вирівнявся і буквально відчув під собою безодню. Саме безодню – знизу тягнуло порожниною і холодом. Це не те відчуття, коли під час купання запливаєш на глибину і перестаєш відчувати дно під ногами. Бо там знаєш – можна повернутися і знайти дно. Тут, у темній воді Тихого Затону, Мельника відразу охопило відчуття безнадії.
До того ж його враз скував холод – видно, він утрапив у холодну смугу цієї води.
Човен із бульканням пішов на дно. Де ж рятувальна команда?
Не встигнуть. Човни стрімко насувалися на Мельника з двох боків. Лютий погрозливо виставив перед собою довгу палицю із гострим гачком спереду, Череда махав пістолетом, Кора і Малий щось вигукували.
Ці четверо відморозків встигнуть утопити його раніше. Вони готові до цього і їм це нічого не коштує.
Раптом щось сталося.
Човен, на якому пливли Лютий із Чередою, несподівано хитнувся на воді. Так, ніби хтось чи щось сильно штовхнуло його знизу.
Наступної миті човен став дибки. Люди завалилися на правий борт і моментально опинилися в воді, перевертаючи його. Лютив ще стиг відплисти, а Череду накрило з головою.
Човен, у якому пливли їхні приятелі, ніби сам розвернувся на воді. З рук Малого випали весельця.
Мельник відчув біля себе під водою якійсь рух.
Щось велике і слизьке на мить торкнулося його ноги.
А потім зникло під ним, у бездонній чорній глибині.
