Література... мовою цифр

28.11.2012

24 листопада у столичному готелі Fairmont відбулася церемонія нагородження «Золоті письменники України». Це — нова ініціатива подружжя Юрія й Тетяни Логушів, які вже понад десять років проводять відомий літературний конкурс «Коронація слова». Заснуванням цієї відзнаки організатори (Логуші й дорадчий комітет) мали на меті нагородити тих письменників-романістів, чиї твори сумарно видано накладом 100 тисяч примірників. За «точку відліку» було взято початок 2000 року — і аж дотепер.

Так, цьогорічними лауреатами стали: Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Юрій Логвин, Мирослав Дочинець, Ірен Роздобудько, Юрій Винничук, Всеволод Нестайко, Іван Білик, Андрій Курков, Олег Чорногуз, Міла Іванцова, Андрій Кокотюха, Люко Дашвар, Лада Лузіна, Сімона Вілар, Сергій Жадан і Оксана Забужко. Ліна Костенко відмовилася від цієї відзнаки. Очевидно, вона має на це право. І не зобов’язана нікому нічого пояснювати. Тим більше, що той спосіб життя, який Ліна Василівна вибрала, давно засвідчив її ставлення до нагород і рейтингів.

Тим не менше в наш час будь-яка подія на підтримку вітчизняного письменника й української книжки варта уваги. Більше того — ця. Ви пригадуєте, коли востаннє відзначали таких «патріархів», як Юрій Мушкетик, Анатолій Дімаров, Всеволод Нестайко?.. Крім того, наше літературне середовище поділене на «угрупування за поколіннями», які між собою, м’яко кажучи, мало спілкуються. (Так, ніби у країні розвій української літератури.) А тут було зібрано разом представників різних генерацій.

Лауреат Андрій Курков: «Поки українському читачеві вистачає грошей, щоби «годувати» близько двадцяти українських письменників. Але в цивілізованих країнах із приблизно такою ж кількістю населення, як в Україні, читачі «годують» до тисячі авторів...»

— Уся ця поза несприйняття старших за себе письменників — просто смішна. Я вважаю великою честю бути в одному списку лауреатів із Ліною Костенко, Всеволодом Нестайком, Юрієм Мушкетиком. Також дуже добре, що організатори говорять мовою цифр, які заперечити важко, — зазначає Сергій ЖАДАН.

Оскільки «Золоті письменники України» організовувалися вперше, то природно, що викликали неоднозначні враження і запитання. По-перше, проведення церемонії в день ушанування пам’яті жертв голодоморів і політичних репресій. По-друге, різножанровий список лауреатів. По-третє, романи Марії Матіос, Юрія Андруховича, Василя Шкляра, Валерія Шевчука, напевно ж, видано тиражем більш як 100 тисяч екземплярів. На них відповів «Дню» Юрій ЛОГУШ:

— Проводячи цю церемонію в останню суботу листопада, ми хотіли згадати наших розстріляних і репресованих письменників. І зробити це разом із сучасними письменниками, продемонструвавши так тяглість поколінь. Подія розпочалася із хвилини мовчання, а на плазмовому екрані висвічувалися прізвища репресованих, загиблих прозаїків і поетів. Також концертні номери відповідали настрою того дня.

— У США, наприклад, бестселером називають твір, надрукований тиражем 1 мільйон екземплярів («калькуляція» відбувається відповідно до кількості населення), — продовжив він. — В Україні ж — накладом 100 тисяч. Наш вибір базувався на даних Книжкової палати і видавництв. До уваги брали різні жанри літератури. Якби «Коронація слова» не заповнювала нішу популярної літератури, українці тільки й читали б Устинову, Донцову, Акуніна... А так ще читають Люко Дашвар, Мілу Іванцову, Андрія Кокотюху... Твори Матіос, Андруховича, Шкляра, Шевчука й Іваничука також розглядали. Але ці письменники не мали нагоди прибути, тож їх відзначимо наступного року. Можна б було, звичайно, заочно нагородити, але хотілося зробити це привселюдно й урочисто. До слова, дипломанти — теж люди невипадкові на церемонії (йдеться про переклади вітчизняних авторів європейськими мовами й видання за кордоном).

— На жаль, українське книговидання, вітчизняних літераторів (крім лауреатів Шевченківської премії) держава майже не підтримує, — підсумовує президент Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів Олександр АФОНІН. — «Золоті письменники України» — приватна ініціатива, яку треба вітати. Незважаючи на те, що оцінки сучасного літературного надбання різняться, організатори події до визначення лауреатів підійшли чітко — «голосування» читачів своїми гаманцями за той чи той твір. Далі буде ще цікавіше. 

ФОТО БОРИСА КОРПУСЕНКА